Знакова стрічка Йоргоса Лантімоса, рання робота творця «Амелі» та зомбі-горор, який став еталоном для цілого жанру.

Цієї осені кінокомпанія «Артхаус Трафік» випустить на великі екрани три фільми, які вже вважаються класикою.

З 14 вересня в обраних кінотеатрах можна буде подивитися драматичний трилер «Ікло» (2009) грецького режисера Йоргоса Лантімоса. Ця картина принесла своєму творцю всесвітню славу. Прем’єра відбулася на Каннському кінофестивалі, де стрічку відзначили Преміями Молоді та «Особливий погляд». «Ікло» став першим за понад 30 років грецьким фільмом, що отримав номінацію на Премію «Оскар».

У цій роботі режисера вже помітний стиль, який пізніше був удосконалений у його знаменитих «Лобстері», «Вбивстві священного оленя» та «Фаворитці». Зараз Йоргос Лантімос уже тричі номінант на Премію «Оскар».

Сюжет картини розгортається навколо сім’ї: батько, мати та троє дорослих дітей живуть на околиці міста. Їхній великий будинок оточений високим парканом. Жоден із дітей ніколи не бував за межами цього ізольованого світу: вони ростуть, розважаються і навчаються так, як їхні батьки вважають за потрібне. Усі добре знають головне правило: «не можна залишити домівку, допоки в тебе не випаде ікло».

З 5 жовтня на великих екранах демонструватимуть «Місто загублених дітей», який побачив світ в основному конкурсі Канн у 1995 році. Це сюрреалістична антиутопія від Марка Каро та Жана-П’єра Жене (останній прославиться як творець знаменитої стрічки «Амелі», за яку він буде номінований на «Оскар»). Стрічка вважається однією з ранніх робіт кінематографістів, які пізніше отримали зірковий статус. Так, оператором був Даріус Хонджі, який пізніше став дворазовим номінантом на «Оскар», та працював із такими іменитими режисерами як Девід Фінчер, Денні Бойл, Вуді Аллен, Пон Джун-Хо, брати Сефді та Алехандро Гонсалес Іньяріту. Художник-постановник Жан Рабасс (відзначений Премією «Сезар» за цю картину) також пізніше отримав номінацію на «Оскар», та працював із Бернардо Бертолуччі, Луї Ґаррелем та Ґаспаром Ное.

Костюми для фільму розробив Жан-Поль Ґотьє — знаменитий французький модельєр, який мав потужний вплив на високу моду 1980-х і 1990-х років, а також створював вбрання для Мадонни та Кончіти Вурст. Музику для фільму написав Анджело Бадаламенті, який виступив композитором більшості фільмів Девіда Лінча.

Фільм розповідає про Кранка — божевільного науковця Міста загублених дітей. Через нездатність спати, він швидко старішає. Тому він викрадає дітей — щоб привласнити їхні сни. Та одного разу в місті з’являється кремезний чоловік, на ім’я Один, який розшукує свого зниклого молодшого брата. Разом із відважною дівчинкою Мієт і юрбою дітлахів, він кидає виклик злодію та його посіпакам.

З 26 жовтня в прокат вийде відреставрована «Ніч живих мерців» (1968) — дебютна стрічка Джорджа Ромеро, яка стала родоначальницею сучасних зомбі-горорів, заклавши канони жанру. Цей фільм «обов'язковий до перегляду для любителів кіно» за версією газети Times.

Стрічка натхнена книгою «Я — Легенда» Річарда Метісона. Цей письменник був значним авторитетом, зокрема, для Рея Бредбері та Стівена Кінга.

Після виходу на екрани, «Ніч живих мерців» стала справжнім гітом і однією з найприбутковіших тогочасних стрічок — касові збори перевершили бюджет у 250 разів.

У центрі сюжету фільму — група різних за характерами та упередженнями людей, які опиняються в покинутому будинку. Тут вони намагаються сховатись від мерців, що ожили та покидають цвинтар у пошуках свіжої людської плоті. Прагматичний Бен робить усе можливе, аби контролювати ситуацію, але коли кровожерливі зомбі оточують будинок, інші вцілілі починають панікувати.

«Ікло», «Місто загублених дітей» і «Ніч живих мерців» складають осінній сезон ретроспективної серії від «Артхаус Трафік». Раніше кінокомпанія вже демонструвала на великих екранах такі класичні фільми як «Пролітаючи над гніздом зозулі», «Чунцінський експрес», «Піаніст», «8 жінок» та багатьох інших.